Скіль багато хто з нас воліє висувати на перший план те, що насправді нічого не означає?

Скіль багато хто з нас дає змогу власним прихованим цілям брати верх над тими, за кого ми відповідаємо?

І не забуваємо ми більш серцеві та прямі щодо чужих, ніж до наших близьких — тих людей, які цінують для нас куди більше, ніж чужаки?

Чи не приносимо ми успіх довготривалий у жертву миттєвого успіху?

І насантажмо ми насправді дорожимо зовнішнім блиском, мішуру успіху перевершує світ у душі та задоволеності реальною користю, яку можемо принести?