У цій книзі Ліз Бурбо говорить про особисту відповідальність кожної людини, — відповідальності не перед кимось, а перед самим собою, перед своєю душею, перед власним здоров'ям. Вся душевна травма, нанесена будь-кому, ти неминуче наносиш собі. И надолго. Отже, муки передаються з покоління в покоління. З дитячих травм, зі звичних труднощів виростаютьстрах масові, загальносвітні, і набувають форми соціальних, державних, світових криз.

Запобігання, нестей, скриня, борошна відкинутої, залишеної душі — це, як показує Бурбо, глибоко особисті травми; але хіба не вони становлять основу, якщо не сутність, всіх людських мук? Виходить, що нема чого картати на когось або щось, нема чого ловити й карати лиходіїв, оскільки закореневих лиходій — він жерілець — сидить у кожному з нас. Чи можна і як звільнити його й від болю, і від лиходіїв? Знайди відповідь в цій книзі та користуйся ним!