«К 20-ЙттРІ Я ВЖЕ РИДАЛА...»
«...а на серці світло та сумно одночасно».

Це усереднений приклад найпоширенішого відгуку на роман Тіллі Коул «Тисяча поцілунків, які неможливо забути».
Більш зворушливої історії любові сучасна проза не знала з часів «P.S. Я люблю тебе». А, може, і довше.
17-річні Поппі та Руне (скандинавські імена: Поппі — дівчина, Руне — хлопець) ідилічно закохані одне в одного. Читати про їхні почуття — особлива насолода, тому що вони дійсно мають все добре. Невільно читач загадує: «Ось так усе і залишилося!
Нехай просто будуть щасливі!» Але...
Руне змушений поїхати на 2 роки до іншої країни.


Поппінчес і лагідноняв улюбленого з упевненістю, що коли він повернеться — все стане як раніше. Вона не помилилася в молодій людині: через 2 роки Руне повернувся до неї з тими ж почуттями. Але змінилася Поппі. Ні, вона не знайшла іншого. Вона... смертельно...⠀⠀